Ukrainien

Привіт, мамо… ні, не повертайся, я тут. Я тебе добре знаю, ти мене ще не знаєш. Ти тримаєш мене, я притуляюся до тебе. Я квіткова брунька, яку ти вирощуєш день у день. Вісім місяців я чекав цього моменту, щоб поговорити з вами. Послухай мене, притули вухо до живота. Тут я відчуваю тремтіння. У мене є вуха, але я не чую. У мене є рот, але він залишається німим, у мене напівзакриті очі, які не бачать нічого, окрім як плачуть розчинені сльози, коли тобі сумно. Я сприймаю лише приглушені вібрації твого тихого голосу, тонкі хвилі твоїх пестощів увечері, але й незрозумілі гуркіт грому, а іноді й страшні ударні хвилі. Я уявляю, якою силою твоїх м’язових скорочень є біль, що нападає на нас. Хто може у вашому відкритому світі так жорстко напасти на вас. Я – сумний. Я обіцяю тобі, люба мамо, яку я вже безмежно люблю, що я захищатиму тебе всім своїм єством, коли настане день. Знаєш, я швидко росту. Ти напихаєш мене такою кількістю зміцнюючих соків. Чуєш серце моє швидке, там під твоїм доброзичливим вухом. Він твій і завжди буде пильнувати за тобою. Після важкої подорожі, яка мене чекає, ніхто більше не зможе зашкодити тобі. Я буду плакати нескінченно, якщо відчуваю твій смуток, я вкриюся жахливими прищиками, щоб захистити тебе, відволікаючи увагу, я зайду так далеко, щоб померти за тебе рідна мамо, я буду їсти знову тільки тоді, коли повернеться безтурботне кохання.

Коли ти будеш старa і втомленa, я буду носити тебе на руках. Я тобі скажу так: якщо твої вуха вже не чують, я розповім тобі про чарівні краєвиди, якщо твої очі більше не бачать, я поцілую твої зморшкуваті руки і твої порожні щоки, і ти згадаєш. тонкі хвилі минулих ласк.   

…

Bonjour maman…non, ne te retourne pas, je suis là. Je te connais bien, tu ne me connais pas encore. Tu me contiens, je me blottis en toi. Je suis le bourgeon de fleur que tu cultives jour après jour. Huit mois que j’attends cet instant pour te parler. Écoute-moi, mets ton oreille sur ton ventre. Voilà, je sens un frémissement. J’ai des oreilles, mais je ne peux entendre. J’ai une bouche mais elle reste muette, j’ai des yeux mi-clos qui ne voient rien mais qui pleurent des larmes dissoutes quand tu es triste. Je perçois seulement les vibrations étouffées de ta voix douce, les ondes subtiles de tes caresses le soir, mais aussi les coups de tonnerre inexpliqués  et parfois des ondes de choc épouvantables. J’imagine à l’ampleur de tes contractions musculaires la douleur qui nous attaque. Qui peut de la sorte dans ton monde ouvert, t’agresser si durement. Je suis triste. Je te promets maman chérie que j’aime déjà sans limite, que je te défendrai de tout mon être le jour venu. Je grandis vite tu sais. Tu me gaves tellement de sucs fortifiants. Entends-tu mon cœur rapide, là sous ton oreille bienveillante. Il est à toi et il veillera toujours sur toi. Après le dur voyage qui m’attends, personne plus  ne pourra te blesser. Je pleurerai sans cesse si je ressens  ta  tristesse, je me couvrirai de boutons horribles pour te protéger en détournant l’attention, j’irai jusqu’à mourir pour toi maman chérie, je ne remangerai qu’au retour d’un amour serein.

Quand tu seras vieille et usée, je te porterai dans mes bras. Je te raconterai ça : si tes oreilles n’entendent plus, je te conterai des paysages féeriques, si tes yeux ne voient plus, je baiserai tes mains ridées et tes joues vides et  tu te remémoreras les ondes subtiles des caresses du passé

Traduction Google . Avec l’aimable correction de Yrina Champié

                                                                                                                       .